Ні вдень, ні вночі не затихає радіоама­торський ефір: дружні зустрічі, знайомства розмови на технічні теми, змагання і кон­курси — далеко не повний перелік дй радіоаматора-зв'язківця. Правда є тепер аль­тернативні засоби людського спілкування — інтернет, мобільний зв'язок тощо, але чи можуть вони зрівнятися з можливостями аматорського радіо на коротких та ультр коротких хвилях, же містить у собі безліч елементів творчості конструювання та вдосконалення приймально-передавальної радіоапаратури, вивчення основ радіоелек­троніки іноземних мов, географії, пізнання культури і традицій інших народів і, зрештою, представлення колегам по ефіру своєї країни. Історія зародження в нашім краї радіоаматорського зв'язку сягає часів 30-х років минулого століття. Однак масовий розвиток його спостерігаємо за останнє тридцятиріччя. В обласній філії державного центру "Укрчастотнагляд" видано ліцензії 150 аматорським радіостанціям індивідуального та 20 — колективного користування Beликою популярністю серед молоді коистуються клуби радіоаматорського зв'язку у навчальних закладах, на підприємствах. Найбільш плідною, змістовною і цікавою є робота секцій радіоаматорського звязку в першій українській гімназії міста Івано-Франківська під керівництвом заслуженого тренера України Василя Присяжнюка. Численні спортивні кубки, дипломи, медалі свідчать про високу спортивну майстерність юних снайперів ефіру, які мають радіозв'язки з радіоаматорами більше ста країн світу.
В умовах великого міста в ефірі безліч перешкод, котрі утруднюють приймання слабких сигналів далеких радіостанцій, тож юні радіоаматори залюбки інколи ви­їжджають з радіоапаратурою та антена­ми за місто, в поле чи в гори. За сприяння директора гімназії Ігоря Дейчаківського недавно велика група юних радистів виїхала на околиці села Красного Рожнятівського району, щоб взяти участь у заочних міжнародних змаганнях з радіозв'язку Разом з юними мандрівниками радіоефіру сюди приїхали справжні аси радіозв'язку — майстри спорту України Владислав Діхтяр, Андрій Янулявічус, кандидат у майстри спорту Руслан Гладенко.
Це був справжній майстер-клас: юним радистам було в чому повчитися у май­стрів — як ставити намети, розгортати антени як вести у високому темпі радіозв'язки в складних польових умовах. Тарас Скрипник, Соломія Семенів, Юлія Бойчук, Анастасія Данилюк. Марія Ласиця, Віра Курко змінювали одне одного біля радіо­станції через кожні дві години і за добу про вели 280 радіозв'язків з колегами із бата тьох країн світу. А найскладнішу роботу в ефірі виконували дорослі — на ультра­звукових (ультракоротких, звісно ж, в статті помилка - заув.) хвилях вони провели 120 зв'язків. Це великий успіх прикарпатських радіо спортсменів. Він був би неможливим без великої організаторської роботи Василя Присяжнюка, спонсорської допомоги ди­ректора обласної станції туристів Михайла Косила, підприємця Ігоря Дутчака, а також матерів учнів гімназії Оксани Семе­нів та Оксани Курко. Складні погодні умови передгір'я Карпат не злякали юних ра­дистів Вони з успіхом виконали весь обсяг необхідної роботи, багато чого навчи­лися і з великим задоволенням від зробленого повернулися додому.

Володимир КУЗНЕЦОВ.
Директор радіотехнічної школи ТСО України.

Стаття опублікована в газеті "Галичина".