Після розгортання лагеру, а на це у нас пішло біля 30 хв., підкріпили шлунки шашликом "по-кавказьки". Свіже холодненьке пиво, особливо смакувало, а на гори насувалась таємнича темрява.

Авто-холодильник та сумка-термос, виявилися зовсім неефективними, перший поламався, а сумка просто нікудишня. Тому врішили на ранок зробити уху, щоб не зіпсувалась риба.

Біля 3 ночі оповідач повкладав всіх спати, та поліз чіпляти антену. Світло забезпечував китайський ліхтарик на пульті дистанційного керування, що дуже зручно, ще в комплекті має сонячну батарею для підзарядки. Трансівер SW2013 почав їсти свої 16-17 ампер струму з додаткового автомобільного акумулятора біля четвертої ранку. Диполь на 40м, виготовлений на швидкоруч вночі, не тільки забезпечував стабільні рапорти 8-9 балів на своєму діапазоні, а також на 3,5 "в наглу" протискав ранковий колгосп. До 6.00 ранку автор встиг також випробувати магнітну антену, виготовлену з гімнастичного обруча. DL1NKS дав рапорт 5,7. Решта кореспондентів відповідали з 10-15 разу, та також давали рапорти 5-7 балів.

Мій перший день закінчився біля шостої ранку, так :-)

Вітер от-от зірве і понесе їх разом в туман. Костя закутався в спальний мішок, та "заліг" під вежу. Грітися ставало все проблемніше, пориви вітру небезпечно здували жар з мангалу, а одяг встигав намокнути раніше за отримання тепла. Якщо погода не покращиться, а слабенький дощик посилиться, то доведеться скасувати завтрашній від’їзд.

В той час павільон втрачав одну за однією опори з даху, їх просто виривало з кріплення. Боротьбу за його «герметизацію» було припинено з причин безперспективності. Команда втрачала мотивацію, стогін і роздратованість в спілкуванні ставали нормою… Автор підбадьорював учасників, тримаючись в одних шортах, тапках на босу ногу, та тоненькій футболці. Звісно, про плани продовжити перебування ще на добу, нікому не повідомляв.

Біля 2.30 змучені, сині від холоду та мокрі, ми позасинали, примирившись з обставинами, та в очікуванні ранкового просвіту.