...Втретє будильник продзвонив о 5:15. Пора вставати - виїзд заплановано на 6:00, 28 серпня 2016 року.

Напередодні, у суботу, 27 серпня - у День народження І.Я. Франка, колективом UR4SYM зібрались на радіостанції та розпочали дні активності, присвячені його 160-й річниці. День видався по-літньому відмінний. Сонце, чисте небо, жодної хмарини. Попри роботу спеціальним позивним - EM160S, встановили антену INV V на WARC діапазони. Під час роботи на даху зародилась думка, що в такий чудовий день варто було б виїхати кудись на природу й працювати ювілейним позивним з польових умов. Але до цього ніхто не готувався.

Антенні роботи завершили до заходу сонця. Валерій, UR0SS та Андрій, UW8SM, поїхали по домах, ми ж з Богданом, UR5SMS, вирішили працювати у днях активності допізна, доки будуть "підходити" кореспонденти.

Працюючи в ефірі спеціальним позивним, темп роботи тримався по два зв'язки за хвилину. Непогано! Інтерес до днів активності є! На діапазонах працюють ще дві меморіальні станції нашої організації - Олександр, UT2SW, та Анатолій, UR5SD. У них теж СПС - EN160S та EO160S, відповідно. На їхніх частотах йде активна робота, невеликі Pile Up's. На НЧ діапазонах QRN, проходження погане, 160 м. ще не "відкрився", усього 2 станції. Проводимо ще декілька QSO's на 40 і 20 м. Та думка про виїзд на природу не дає спокою. Все необхідне обладнання в готовності. Крім того, на УКХ діапазонах кількість очок, які дає на диплом наша спеціальна станція подвоюється. А звідки, як не з вершини гори, можна працювати зі всією областю на доступну нам апаратуру. Терпіння закінчилось. Все! Їдемо!

Але, що робити з обласним "круглом столом"? До 8:00 можна встигнути, якщо виїхати кудись недалеко й як найраніше. Вирішили, що найкраще цим вимогам відповідає заповідник "Синьогора", який розташований у годині їзди від Івано-Франківська. А, якщо виїхати о 6:00, то до "круглого стола" встигнемо розгорнути робоче місце й вийти в ефір з "поля". 

Дивимось на карти OpenStreetMap. Поблизу с. Гута є г. Ігровець і г. Велика, обидві по 1800 м. над рівнем моря. Навігатор показує 9,5 км. від місця нашої зупинки до вершини, та розраховує час на дорогу - 1,5 год. Ого! Для гір це дуже швидко і просто... І на вершині Ігровця на УКХ попрацюємо, і на КХ, після повернення встигнемо, подумав я.

На годиннику 23:00. "Розбігаємось" по домах готуватись до експедиції. Швидко збираю апаратуру й одяг, "дістаю" сім'ю з переконаннями, що їхати необхідно! Зранку маємо лише купити м'яса на шашлик, а все інше ніби є.

У неділю, Богдан заїхав по нас ще до часу "Ч". Але, поки збиралась моя "дітвора", виїхали з 20 хв. запізненням. На рожевому світанковому обрії, яскраво догорають залишки зірок, вражаюче виблискує молодий місяць. Погода супер!

До с. Гута доїхали, як запланували, та 20 хв. запізнення таки "зривало" графік. Тому, дорогою, телефоную Олександру, UR5SEQ, з проханням провести "круглий стіл", на що він люб'язно погоджується. TNX! Обіцяємо з'явитись в ефірі з тим же 20-хвилинним запізненням.

Швидко визначаємось з місцем розгортання. Встановлюємо антену Delta Loop на 80 м. Виплутуючись з густого гілля смереки та віддираючись від її смоли, закріплюю останню відтяжку дельти. Богдан уже розгорнув на каміннях робоче місце й записується до "круглого стола". На розгортання польової радіостанції пішло всього 15 хв. На стільки ж і відхилились від плану. Використовуємо TS-570D, внутрішній ATU, живлення від акумулятора автомобіля. Антена висить у 5-7 метрах від землі, SWR<2.0!

 

 

 

 

 

Приймаємо участь у роботі "круглого стола" обидва. Богдан працює СПС EM160S/p, я ж своїм позивним UW5SW/p. Серед присутніх ще й EN160S, EO160S. Багато станцій, бажаючих виконати умови ювілейного диплому "Франко-160". Ефір кришталево чистий! Це одна з причин, яка сприяла виїзду на природу. Робота в таких умовах приносить більше задоволення, ніж у міському ефірі. Всі учасники "проходять" з плюсовими рівнями. Петра, UR5SGG чуємо на 59+ з його QRP! Не знаю, що може принести більше задоволення радіоаматорові, ніж такі умови роботи! Після закінчення "круглого стола" працюємо в групі з трьма СПС. Бажаючих провести зв'язок багато. Анонсуємо свою роботу з г. Ігровець на УКХ FM, після обіду.

 

 

Поки Богдан в ефірі, розкладаю багаття, готуємо сніданок, збираємось у похід. Особливо не спішимо, більше часу відводимо для відпочинку й насолоди від природи, адже навігатор обіцяє всього 1,5 години підйому, все встигнемо...

 

 

 

 

Наш шлях пролягав схилами гори, через негустий ліс. Підйоми не дуже круті, все ж йшли повільно. Стежка добре промаркована, заблукати важко. Крони дерев добре рятували від спеки. Насторожила інформація першого на маршруті вказівника: "До вершини залишилось 4,5 години..." А як же навігатор...? Досвід підказував, що час на вказівниках розрахований досить точно. Повертати з маршруту - останнє діло. Залишалось настроїтись на довгу дорогу. Як виявилось, навігатор розрахував час, якби ми йшли по рівній місцевості, а особливості гірської траси його не цікавили... Цінний досвід на підготовку до майбутніх походів!

 

 

 

 

 

 

Через годину виходимо на полонину Плаєк. Відкривається чудовий пейзаж. Перед нами хребет "Синьогора" з найвищими його вершинами - Малою й Великою Сивулями. Звідси видно й нашу ціль - г. Ігровець. На полонині стоїть пам'ятний хрест з датою освячення відновленого маршруту, по якому ми рухаємося. Тут можна заночувати у багатоденному поході. Вказівник "Вода" привів нас до пересихаючого джерела, вода якого застояна й не придатна для пиття. На це джерело ми розраховували, й багато води з собою не брали. Тепер довелось розділити всі запаси на дві половини - на підйом і на спуск.

 

 

 

 

Після нетривалого відпочинку рухаємо далі. Дорогою роблю фотографії. Попри стежку багато чорниць й ожини. Багато "другосортних" грибів - червоняків, лисичок. Але поганих більше. На одному з поворотів серпантину Богдан натрапляє на два гарних білих гриба, які відводять нашу увагу від маркування траси. Це ми помітили, коли довелось продиратись по густих зарослях, серед засохлого гілля смерек. Маркування траси зникло. Назад вертатись не було ні сил, ні бажання, тому вирішили йти по азимуту, сподіваючись натрапити на стежку. Розпочався важкий підйом всілякими "псячими" стежками, через непрохідні хащі, кущі, крутий схил, заповнений камінням, яке так і "старалось" вивернути нам ноги...

 

 

 

 

 

 

Після 40 хвилин блукань, знову вийшли на стежку, зробили привал. Позаду вже 3 години дороги...

Нарешті вийшли з лісу. Розпочалися хащі альпійської сосни - признак високогірної частини маршруту. Вершина вже недалеко. Навігатор "обіцяє" ще 2,5 км. дороги. Не знаю чи довіритись йому знову...

 

 

 

 

Стежка пролягає по хребту г. Ігровець. Йдемо по зарослих мохом, рухливих брилах каміння - горгах. Звідси й назва масиву Горгани. Ступати доводиться обережно, щоб камінь під ногами не перевернувся. Визначити котрий з горбів є вершиною відразу не вдалось. Для міського жителя відстані в горах сприймаються неадекватно. Мобільний зв'язок практично відсутній, незважаючи на висоту. Спілкуємось тільки через радіостанції. По всьому маршруту слідкуємо за роботою місцевого репітера, місцями зв'язок переривається. Проходячи повз кам'яну брилу в динамік радіостанції "увірвався" Анатолій, UR5SD. Спілкуюсь з ним та Віктором, UR5SFP. Розповідаю про наше положення, повідомляю, що незабаром розпочнемо роботу з вершини. Маючи більшу фізичну підготовку у походах по горах, Богдан вийшов наперед. Через деякий час його вже не було видно попереду. Менше, ніж через годину, по радіо дізнаюсь, що він вже дістався вершини г. Ігровець. Той "горб", який ми прийняли за вершину, виявився черговим підйомом, і треба пройти ще на 1,5 км. далі. Часу на повернення залишалось мало, сили покидали "ніжні" тіла мешканців міста )). Через виснаженість пропадає "творчий" настрій до фотографій. Тому фото вийшло не так багато, як хотілось.

Вирішуємо робити привал та проводити зв'язки на УКХ. Після завершення роботи й відновлення сил почати спуск. Та краса гір не відпускає нас. Хочеться якнайдовше залишатись у цих місцях.

 

 

 

З вершини Ігровця неозброєним оком видно Івано-Франківськ, Калуш, Богородчани, інші міста і села. На Пд. Сх. вдається розпізнати вершини Чорногірського хребта - г.г. Говерла, Хом'як, Синяк, Довбушанка, Медвежик, Петрос... Всюди пряма видимість, проводимо зв'язки на антену GP. Радіостанції Baofeng UV-5R. Для зв'язку достатньо 0,3 Вт. На загальний виклик підходять UR5SFP, UR5SPM, UR5SGG, UR5SD, UR5SFU, UR5SSJ, UR5SIA, UT0ST, UR5SCP. Повідомляємо, що на диплом не зараховуються зв'язки через репітер, тому проводимо QSO у прямому каналі на діапазонах 2 м. і 70 см. Всім даємо по 60 очок за зв'язок з СПС та по 40 очок з власним позивним. Анатолій, UR5SD, також працює СПС EO160S. Станцій достатньо щоб виконати умови диплому.

Підключаємо антену 3 ел. Yagi. Даємо загальний виклик на всіх каналах, в надії на кореспондентів з інших областей. На каналі R6 відкривається румунський ретранслятор, але докликатись нікого так і не вдається.

Пообідавши на хребті та відпочивши, робимо фото на пам'ять й починаємо спуск. Сонце впевнено прямує до горизонту, відкидаючи дивовижні тіні живописних вершин. Красота! Мета досягнута! Експедиція вдалась.

 

 

 

 

 

 

 

 

Дорогою спілкуємось по радіо з одноклубниками, експериментуємо з антенами. На одному зі схилів спостерігаємо за роботою двох румунських аматорів на їхньому репітері, проте "докликатись" їх не вдається.

До полонини Плаєк добираємось з останнім сонячним промінням. Попереду ще година переходу через ліс з крутими схилами. Ліхтарики не брали, оскільки, довірившись розрахункам навігатора, планували повернутись до машини ще за світла. Виручили вмонтовані в радіостанції світлодіодні ліхтарі.

Не зважаючи на втому й відхилення від плану, вирішуємо ще не спішити додому, потішитись чистим карпатським КХ ефіром, помилуватись зоряним небом, Чумацьким шляхом, теплим літнім вечором. Розвівши багаття, достаємо залишки провізії, включаємо трансівер. За розмовами спостерігаємо за метеорами, супутниками, сузір'ями, якими всипаний весь небозвід. Зоряне світло настільки сильне, що пробивається через зарослі смерек, підсвічує дорогу! В місті цього взагалі не видно. Від такого видовища жаліємо, що не взяли намет для ночівлі на природі.

Вечеря остаточно забирає залишки сил. Близько опівночі, лізу на смереки, знімаю дельту. Експедиція завершується. Від'їжджаємо додому.

В журналі декілька десятків QSO's. В душі тепле почуття від гарного дня, прогулянок горами, нічного неба, цікавих, а головне, незвичних зв'язків. Отриманий досвід заставив переглянути підхід до підготовки таких походів, навіть і спонтанних.

Дякую всім хто нас викликав! До нових цікавих зустрічей з нестандартних умов!

73! de UW5SW, Руслан

Серпень 2016 р.