Покрутіть ручку короткохвильового приймача — і почуєте цілий зоопарк: качине «кря-кря» односмугового голосу, мелодійне «ті-та-ті» телеграфу, пташиний щебет цифрових сигналів і дивний свист, з якого народжується картинка. Кожен із цих звуків — окремий спосіб говорити, і кожен має свою історію.
Крапки і тире
Семюел Морзе був художником. Розповідають, що телеграфом він захопився після особистого горя: звістка про хворобу дружини дійшла до нього листом надто пізно. Разом з механіком Альфредом Вейлом він створив систему, у якій кожна літера — це набір коротких і довгих сигналів. Кажуть, щоб вирішити, які літери зробити найкоротшими, Вейл підрахував, скільки яких літер лежить у касі друкарні. Тому найчастіша англійська E — це одна крапка, а T — одне тире.
24 травня 1844 року Морзе передав з Вашингтона до Балтимора перші слова: «What hath God wrought» — «Що сотворив Бог». Пізніше азбуку трохи змінили для інших країн, і саме ця, «міжнародна», версія звучить в ефірі сьогодні.
Радіоаматори люблять телеграф досі. Сигнал займає вузеньку смугу, тож його чути там, де голос давно потонув у шумі. А досвідчений оператор приймає 30–40 слів за хвилину на слух — без папірця.
Голос, який навчився економити
Перші радіотелефони працювали з амплітудною модуляцією — AM. Але інженери помітили, що AM-сигнал марнотратний: половина потужності йде на «несучу», яка нічого не несе, а голос дублюється у двох однакових бічних смугах.
У 1915 році американський інженер Джон Карсон запропонував прибрати зайве й передавати лише одну бічну смугу. Так з’явилася SSB. Довгий час вона була занадто складною для аматорів, але в 1950-х SSB-апаратура подешевшала, і короткі хвилі заговорили по-новому. Відтоді SSB — головний голосовий вид зв’язку на КХ. А якщо приймач налаштовано неточно, голос звучить смішно, «по-качиному» — це перше, що чує кожен початківець.
Друкарська машинка в ефірі
Ще в першій половині XX століття з’явилися телетайпи — друкарські машинки, які передавали текст дротами. Після Другої світової радіоаматори почали ставити списані телетайпи до своїх станцій, і в ефірі зазвучав RTTY — радіотелетайп. Машини гуркотіли на всю квартиру, але друкували повідомлення з іншого кінця світу.
У 1998 році англійський радіоаматор Пітер Мартінез (G3PLX) створив PSK31 — дуже вузький цифровий сигнал, з яким можна неквапливо «переписуватися» з клавіатури комп’ютера через звичайну звукову карту.
FT8: комп’ютер чує крізь шум
Найбільша революція сталася в 2017 році. Нобелівський лауреат з фізики, астрофізик Джо Тейлор (K1JT), разом зі Стівом Франке (K9AN) створив FT8. Станції обмінюються короткими повідомленнями по 15 секунд: позивні, локатор, рапорт. Програма розбирає сигнали, які людське вухо в шумі навіть не помітить.
За кілька років FT8 став найпопулярнішим видом зв’язку на КХ. Одні радіоаматори кажуть, що він «вбиває живе спілкування», інші — що завдяки йому скромна антена на балконі дістає до всіх континентів. Правда, як завжди, посередині: це ще один інструмент, і добре, коли їх багато.
Карти, картинки й космос
APRS придумав американський радіоаматор Боб Брунінга (WB4APR): короткі повідомлення про місце і погоду, які автоматично з’являються на карті. DMR прийшов з професійного зв’язку: цифровий голос на УКХ і репітери, з’єднані через інтернет. А SSTV — телебачення з повільною розгорткою — придумали ще наприкінці 1950-х, щоб передавати картинки звичайним голосовим каналом. Сьогодні SSTV-картинки час від часу шле на Землю Міжнародна космічна станція — і прийняти їх може будь-хто, навіть школяр з простою антеною.
Цікаві факти
- Джо Тейлор отримав Нобелівську премію в 1993 році разом з Расселом Галсом за відкриття подвійного пульсара. Програми для слабких сигналів він пише як радіоаматор — безкоштовно для всіх.
- У телеграфі є свої «мелодії» для цілих слів: досвідчені оператори чують не літери, а слова, як ми чуємо мову.
- Одна SSTV-картинка звучить хвилину-дві, і за цей час Міжнародна космічна станція встигає пролетіти над Землею до тисячі кілометрів.
Послухати телеграф і перевірити себе можна в курсі «Вступ у радіоаматорство», рівень «П’ять способів говорити».
Сервер радіоаматорів Прикарпаття © 2009-2026