Як Остап отримав позивний

Зима: книжки і слухання

Спершу Остап просто слухав. Пан Ярослав дав йому старий приймач, і щовечора Остап записував у зошит позивні, які чув, і країни, звідки вони. Поступово з шуму почали виринати знайомі слова: CQ, QTH, 73. Він вивчив фонетичну абетку так, що міг продиктувати будь-який позивний, не задумуючись, а Q-коди почали снитися йому ночами.

Паралельно були книжки — про антени, про закон Ома, про діапазони. Деякі речі давалися важко, але пан Ярослав мав просте правило: «Не розумієш — спитай. Тут дурних питань не буває».

Весна: клуб і тренажер

Навесні пан Ярослав привів Остапа до клубу. Там були люди різного віку: інженери й студенти, пенсіонер, який пам’ятав лампові передавачі, і дівчина, що працювала FT8 з балкона. Остап уперше побачив колективну радіостанцію і посидів поруч з оператором під час змагань: за годину — сотня зв’язків, і кожен коротший за десять секунд.

Удома він щодня проходив тренажер до іспиту на сайті клубу. Спершу правильних відповідей було мало, потім — дедалі більше.

Літо: іспит

Батьки подали за Остапа замовлення до кваліфікаційно-технічної комісії. Він ішов на іспит хвилюючись, але все виявилося не так страшно: для найпершої категорії — категорії C, «радіоаматор-учень», — іспит проходить у формі співбесіди. Його запитали про частотний план і про те, що робити, коли чуєш сигнал лиха, попросили пояснити Q-коди й рапорт. Остап відповідав упевнено — адже все це він уже не раз розповідав сам собі.

Комісія видала довідку про складання іспиту.

Осінь: документ і позивний

З довідкою, декларацією про обладнання і документами батьків Остап разом з татом пішов до Карпатської філії Українського державного центру радіочастот. Кілька тижнів очікування, рахунок, оплата — і ось у руках експлуатаційний документ аматорської радіостанції. А в ньому — позивний. Його власний. З літерою S, як у всіх на Прикарпатті.

Перший зв’язок

Того ж вечора Остап сів за трансівер. Послухав частоту — вільна. Спитав, чи ніхто не працює. І натиснув кнопку: «CQ, CQ, CQ…»

Йому відповіли одразу. Голос з далекого міста, у якому чулася усмішка: «Вітаю з першим зв’язком! Ваш рапорт п’ять-дев’ять. 73!» Остап записав у журнал свій перший рядок — дату, час в UTC, частоту, позивний — і раптом зрозумів, що руки в нього тремтять.

Пан Ярослав сидів поруч і нічого не казав. Лише наприкінці тихо промовив: «Ну от. Тепер ти один з нас».

А що далі?

А далі — все, про що Остап колись читав: змагання, експедиції в гори, зв’язки через супутники, полювання на рідкісні острови, перша власна антена, а згодом — вища категорія. І, можливо, одного дня до нього прийде хлопчик чи дівчинка зі старою скринькою з горища.

Як почати свій шлях

• Пройдіть курс «Вступ у радіоаматорство» — від позивних до етикету ефіру.
• Тренуйтеся на тренажері до іспиту.
• Прочитайте порядок отримання дозвільних документів.
• Приходьте до клубу — контакти на сайті. Тут допоможуть з підготовкою і покажуть, як працює справжня станція.

Остап і пан Ярослав — вигадані герої, але їхній шлях — справжній: так починали багато радіоаматорів Прикарпаття.