QRZ-Прикарпаття » Початківцям » Куди веде ручка настроювання

Куди веде ручка настроювання

Опублікував UR5SNM від Сьогодні, 19:27
 (голосів: 0)

Знайомтеся: професор Децибел - старий радіоаматор, який вважає, що найцікавіші двері у світі відчиняються не ключем, а ручкою настроювання. Поруч із ним завжди крутиться його юний помічник Сумнівайко, який у всьому сумнівається і про все питає. Сьогодні вони поведуть вас на екскурсію світом, який відкриває радіоаматорство: від тихого шипіння в навушниках до супутників над головою.

Сумнівайко дістає смартфон

- Професоре, - почав Сумнівайко, - навіщо ці ваші радіо, коли в мене в кишені смартфон? Натиснув - і говориш хоч з Австралією.

- Чудове питання, - усміхнувся професор Децибел. - А тепер скажи мені: між тобою та Австралією скільки посередників? Вежа мобільного зв’язку, кабелі, сервери, оператор, якому ти платиш щомісяця. Вимкни одну ланку - і твоя Австралія мовчить. А радіоаматор сам собі і вежа, і оператор, і зв’язківець. Між ним і співрозмовником на іншому кінці планети - лише повітря, небо і трохи фізики.

- І все?

- І все. А ще - ціле товариство людей, які знають, як цією фізикою користуватися. Радіоаматорство - це не один гурток, а ціла країна, де в кожному куточку своє диво. Ходімо, я покажу.

Оператор у навушниках на клубній радіостанції
На клубній радіостанції, 2006-2007

Місто, де замість вулиць - частоти

Уявіть собі величезне місто, де замість вулиць - частоти. На одних «вулицях» стукає телеграф, на інших розмовляють голосом, на третіх тихенько перемовляються комп’ютери. Ці вулиці називаються діапазонами, і в кожного свій характер.

Короткі хвилі - мандрівники. Вони вміють відбиватися від іоносфери, тонкого шару наелектризованого повітря високо над Землею, наче м’ячик від стелі, і так, стрибок за стрибком, обійти півсвіту. Професор Децибел любить казати, що іоносферу вмикає Сонце: удень і вночі, взимку й улітку, а ще в різні роки одинадцятирічного сонячного циклу ефір звучить по-різному. Сьогодні відкрита Японія, завтра - Бразилія, а післязавтра в навушниках тиша, і це теж цікаво.

Ультракороткі хвилі - домосіди. Вони ходять переважно «по прямій», тому для них важливі висота й гори. Саме тому радіоаматори так люблять піднятися на вершину з радіостанцією в рюкзаку.

Радіоаматор працює в ефірі просто на гірській траві
Радіоекспедиція EN0WFF (URFF-0039), Говерла, 2016

- Тобто я можу просто сидіти й слухати? - уточнив Сумнівайко.

- Не «просто», а з неабиякою користю! Слухання - це перший і найчесніший крок. Хто довго слухав, той потім гарно говорить. Як саме радіохвилі обходять Землю, розказано в історії «Дзеркало, яке вмикає Сонце».

Крапка, тире і мелодія, яку чути крізь шум

Тут пахне історією. Тут живе абетка Морзе - крапки й тире, які придумали ще в часи парових машин.

- Та це ж музейний експонат! - пирхнув Сумнівайко.

- Експонат, який досі працює краще за багатьох молодших, - заперечив професор. - Телеграфний сигнал пробивається там, де голос давно потонув у шумі. Для нього вистачає крихітної потужності й простенької антени. А ще це справжня мова: досвідчені телеграфісти «чують» не окремі крапки, а цілі слова, як мелодію. Є навіть змагання зі швидкісної телеграфії - хто швидше і без помилок прийме та передасть текст.

Учасник чемпіонату за апаратурою
Чемпіонат України з швидкісної телеграфії та багатоборства радистів, Полтава, 2007

Телеграфісти, до речі, ще й великі економісти слів. Замість «Де ви знаходитеся?» вони передають три літери - QTH, а замість «Найкращі побажання» - число 73. Цій таємній мові присвячені витяг з Q-коду та історія «CQ, SOS і 73».

Запах каніфолі

- А тут що так смачно пахне? - повів носом Сумнівайко.

- Каніфоль! - урочисто оголосив професор. - Це майстерня. Радіоаматори здавна не лише користуються апаратурою, а й роблять її самі. Від найпростішого приймача на кількох деталях до антени з алюмінієвих трубок чи потужного підсилювача, перед яким знімають капелюха навіть інженери.

Котушки та конденсатори всередині саморобного підсилювача
Саморобний підсилювач потужності на лампі ГУ-74: котушки, конденсатори і багато терпіння

Найприємніше тут те, що конструювання для радіоаматора - не просто хобі в хобі, а спосіб зрозуміти, як усе влаштовано. Хто хоч раз сам зробив антену і почув через неї далеку станцію, той запам’ятає це назавжди. Не дивно, що колись навіть проводили змагання з радіомонтажу: хто акуратніше і швидше збере справну схему.

Учасники за робочими столами під час змагань з радіомонтажу
Змагання з радіомонтажу, травень 2007

З чого почати? Наприклад, з простої та ефективної антени на 50 МГц, описаної на нашому сайті. Більше - у розділі «Технічна частина».

- А якщо я спаяю щось не так? - стривожився Сумнівайко.

- Тоді спаяєш ще раз, - спокійно відповів професор. - Паяльник любить тих, хто не здається. Тільки пам’ятай: з мережею 220 вольт і з високою напругою в лампових конструкціях жартувати не можна. Перші кроки - з низьковольтними схемами і під наглядом досвідчених.

Коли комп’ютер чує те, чого не чує вухо

- Ну нарешті щось сучасне! - зрадів Сумнівайко, побачивши ноутбуки.

- Сучасне, - кивнув професор, - і, мабуть, найдивовижніше. Тут працюють цифрові види зв’язку. Ось, наприклад, FT8. Його у 2017 році створив американський радіоаматор Джо Тейлор, K1JT, - той самий, що отримав Нобелівську премію з фізики за відкриття подвійного пульсара. Сигнал FT8 комп’ютер розшифровує навіть тоді, коли вухом його взагалі не чути, бо він тихіший за шум ефіру. Один цикл передачі триває п’ятнадцять секунд, і за вечір так можна «зібрати» десятки країн, маючи скромну антену на балконі.

Ноутбуки та трансивер на польовому столі
Ноутбук поруч із трансивером. Персеїди 2012, UT5ST і UW8SM

А далі - ціла родина цифрових видів, кожен зі своєю вдачею:

  • RTTY і PSK31 - «друкарські машинки» ефіру: текст бігає по екрану просто під час розмови;
  • SSTV - передача картинок звуком: зі свисту в динаміку на екрані поступово, рядок за рядком, з’являється малюнок;
  • APRS - радіоаматорська «навігація»: станції передають свої координати, і їх видно на карті;
  • DMR - цифровий голос, чистий, без тріску, через мережу ретрансляторів (про DMR в Івано-Франківську - у нашій статті);
  • WSPR - маячки потужністю в долі вата, за якими дізнаються, куди сьогодні «відкритий» ефір.

- Тобто радіоаматор - ще й трохи програміст?

- Якщо захоче - то й повністю програміст! Багато програм для цифрового зв’язку написали самі радіоаматори. А як ефір пройшов шлях від телеграфу до FT8, розказано в історії «Від “What hath God wrought” до FT8».

Привіт, космосе!

Професор Децибел підвів Сумнівайка до вікна і показав на нічне небо.

- Десь там, невидимі оку, пролітають радіоаматорські супутники. Перший, OSCAR 1, полетів ще 1961 року. Він важив лише кілька кілограмів і вмів передавати одне-єдине слово телеграфом: HI - так радіоаматори сміються в ефірі. Відтоді в небі побувало багато аматорських супутників, а дехто з радіоаматорів робить їх сам. Один ретранслятор, QO-100, навіть «висить» нерухомо над екватором на геостаціонарній орбіті, і через нього цілодобово розмовляють радіоаматори від Бразилії до Індії, зокрема й з України.

- А людей у космосі ви теж чуєте?

- Ще й як! На Міжнародній космічній станції є радіоаматорська станція. Космонавти й астронавти проводять з неї сеанси зв’язку зі школами по всьому світу, а часом передають із космосу картинки SSTV - і їх може прийняти кожен, навіть без позивного. Наш сайт про це теж писав. А щоб знати, коли супутник пролітає над головою, є зручні програми, як-от SkyRoof.

- А далі за космічну станцію?

- Далі - Місяць, - підморгнув професор. - Радіоаматори відбивають сигнали від Місяця і чують власний голос, що повернувся з космосу приблизно через дві з половиною секунди. А ще - метеори. Коли метеор згоряє в атмосфері, він залишає слід, від якого на мить відбивається радіосигнал. Особливо багато таких «миттєвих дзеркал» у серпні, під час зорепаду Персеїд. Наші земляки ловили ці миттєвості вночі в полі, з антенами, спрямованими в небо.

Антени хвильовий канал на тлі нічного неба
Персеїди 2012: антени дивляться в нічне небо

Рюкзак, антена і вершина

- А змагання у вас є? - пожвавішав Сумнівайко, який любив вигравати.

- Скільки завгодно! Є змагання, де за кілька годин треба провести якнайбільше зв’язків із різними країнами. Є «польові дні», коли команди вивозять апаратуру на пагорби й працюють від генератора чи акумулятора. Є «полювання на лис»: у лісі ховають маленькі передавачі, а учасники з приймачем у руках шукають їх на швидкість. І є радіоекспедиції - до заповідників, на вершини, на острови, звідки в ефірі рідко хто буває. Там на тебе чекає цілий світ, який хоче зв’язатися саме з тобою.

А ще радіоаматори будують спільне господарство: ставлять на висотках ретранслятори, щоб навіть слабка кишенькова радіостанція «доставала» далеко.

Радіоаматори на даху біля щогли з антеною
Встановлення репітера діапазону 70 см

Голоси, які стають друзями

- Професоре, а з ким там узагалі говорять? З незнайомцями?

- Спочатку з незнайомцями, а потім із друзями, - лагідно відповів Децибел. - У радіоаматорстві є гарна традиція: після зв’язку обмінюватися QSL-картками, листівками-підтвердженнями. Деякі з них летять пів світу, і в старих радіоаматорів збираються цілі скрині таких листівок з усіх континентів. Про це - історія «Листівка, яка летіла пів світу».

Тут немає віку: поруч сидять школярі й пенсіонери, студенти й інженери. Старші передають досвід молодшим, і так з покоління в покоління. Радіоаматори мають і свій неписаний кодекс: бути ввічливим, допомагати, не заважати іншим. Недарма саме вони не раз ставали на зв’язок, коли під час негод і катастроф звичайний зв’язок замовкав.

Юний оператор у навушниках за апаратурою, поруч наставник
Змагання в школі № 24, жовтень 2018

З чого почати, коли вже кортить

- Гаразд, - нарешті здався Сумнівайко. - Я хочу. З чого почати?

- О, це найприємніше питання! - потер руки професор Децибел. - Ось тобі мій рецепт, перевірений поколіннями:

Важливо: в Україні під час воєнного стану для радіоаматорів діють додаткові обмеження, тож актуальні правила роботи в ефірі варто уточнювати в клубі та в Українському державному центрі радіочастот. Але слухати, вчитися, паяти і готуватися до іспиту можна вже зараз.

- А що буде потім? - спитав Сумнівайко.

- Потім, - сказав професор Децибел, вмикаючи старенький трансивер, - буде той вечір, коли ти вперше натиснеш кнопку передачі й скажеш у безмежний ефір своє «CQ». І хтось далеко-далеко тобі відповість. Ось тоді ти зрозумієш, навіщо все це. До зустрічі в ефірі. 73!

Шановний відвідувач, ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Рекомендуємо вам зареєструватись або увійти на сайт під своїм позивним.

Коментарі: